Тариф на поводження з відходами

Обкладинка-1Кожен день ідуть суперечки про величину тарифу з поводження з відходами для населення. Політики постійно спекулюють на цьому питанні й говорять про те, що «як тільки ми прийдемо до влади, то відразу зупинимо «розгул» зростання тарифів на ЖКГ». І це їх «регулярна» і нездійсненна (з їх підходом до питання) обіцянка. І на запитання "чому?", ця стаття надасть свою (суб'єктивну) відповідь.

Розпочнемо з того, скільки споживач платиться за послугу збирання, вивезення та утилізації ТПВ. На сьогоднішній день середній тариф за збір, вивезення та утилізацію ТПВ в Україні становить 8 грн. з однієї людини на місяць. За умови, що в одній квартирі живе 3 людини, не складно визначити вартість цієї послуги для сім'ї, вона складе 24 грн. на місяць. За умови, що норма накопичення (у середньому) становить 2.2 м 3 на одну людину в рік, то в місяць сім'я з 3 людей «виробляє» 0.55 м 3 ТПВ. Шляхом нескладних обчислень ми можемо одержати вартість середнього кубічного метра ТПВ в Україні – близько 44 грн. на місяць.

При цьому, якщо поглянути на порядок вартості цієї ж послуги в Європі, то можна без зусиль побачити закономірність – у «бідних» країнах Європи (Албанія, Болгарія) мешканці сплачують за послуги зі збирання, вивезення та утилізації ТПВ не менше 1% від свого сімейного бюджету, у розвинених країнах Європи (Німеччина, Швейцарія) не менше 3% від середнього прибутку сім'ї. Якщо взяти за середню зарплату в Україні 3 000 грн. на місяць і сім'ю, що складається з 3 осіб, де працюючими будуть лише 2 людини, то 24 грн. складуть 0.4% від прибутку такої сім'ї.

Іншими словами, для надання послуг з поводження з ТПВ в Україні, рівних за якістю найбіднішим країнам Європи, необхідно підняти тариф, як мінімум, у 2,5 рази. І це тільки забезпечить рівень найбідніших країн Європи в питанні поводження з ТПВ. Що такий рівень із себе представляє? Це:

• старі сміттєвози (термін експлуатації більше 5 років);

• зношений парк контейнерів;

• відсутність єдиної системи роздільного збору в рамках країни;

• малочисельні (напівкустарні) сортувальні лінії з переважанням ручного сортуванням ТПВ;

• практично повна відсутність підприємств з перетворення сміття в тепло та енергію (за винятком підприємств, побудованих ще до вступу цих країн до Європейського Союзу).

Що ж можна сказати про матеріальне забезпечення компанії з поводження з ТПВ в Україні? Це:

• сміттєвози старше 10 років (щоправда, бувають винятки), які ламаються мало не щодня;

• розбиті контейнери 1,1 м 3 на колесах і більшість ще радянських металевих контейнерів 0,75 м 3 , які не витримують жодної критики (в основному у всіх населених пунктах, починаючи з районних центрів);

• тільки великі населені пункти мають ручні сортувальні лінії;

• лише один працюючий сміттєспалювальний завод в Україні, при цьому, навіть генероване ним тепло нікуди не використовується.

Утім найголовніший тут момент – на рівні державних чиновників відбувається тільки «розмазування» проблеми відсутності європейської системи поводження з ТПВ в Україні, як такої. Ось такі справи…

Висловлю суб'єктивну думку – чиновникам не вигідно займатися цією проблемою, оскільки в них дуже мало часу для вирішення «своїх» проблем, адже завтра їх можуть банально позбавити займаної посади й набагато зручніше говорити – «Тарифи – це соціальне питання». Що насправді означає: «Піднімеш тарифи буде важче перемогти на чергових (завтрашніх) виборах». І якщо у вертикалі влади й попадається прогресивний чиновник, то йому просто не вигідно «світитися» з негативною інформацією про неблагополучний стан справ у керованій ним сфері – поводженні з відходами – перед вищим керівником.

Пропоную «забути» про державних чиновників і поміркувати над тим, що ми самі можемо зробити для оптимізації тарифу з поводження з відходами? У нас є дві сторони в цьому питанні (за винятком держави, про яку ми вирішили тимчасово «забути»):

1. Користувач послуги.

2. Продавець послуги. Обидві сторони хотіли б, в одному випадку (користувачі), знизити вартість послуги, в іншому (продавець послуги), – підвищити цю вартість.

А істина, як відомо, знаходиться десь посередині. Звичайно, з боку продавця послуги виглядає коректним (на даному етапі еволюції послуги з поводження з відходами в Україні) збільшення тарифу. І мотивацією сьогодні виглядає просте бажання отримати хоча б мінімальний дохід від діяльності, якою займається компанія з поводження з ТПВ, замість щомісячних збитків, пов'язаних у першу чергу із зростанням цін на всі складові компоненти діяльності компанії (паливо, зарплати співробітників, податки, запасні частини, комплектуючі, оренда, страхування тощо), а тариф залишається на рівні 2009 року, який був розрахований, наприклад, при ціні однієї зі складових в 4,70 грн. за літр дизельного палива. Сьогодні ж паливо коштує вже 16 грн. за літр (і не факт, що завтра воно не коштуватиме 20 грн.). Те ж стосується всіх інших компонентів бізнесу з поводження з ТПВ – вартість їх істотно зросла, а тариф на послугу в цілому залишився на колишньому рівні.

Якщо говорити про споживача послуги, то логічним виглядає бажання заощадити або, принаймні, залишити тариф на попередньому рівні. І однією з можливостей (за умови підтягування тарифу під європейські ціни мінімального рівня) стане робота з мінімізації обсягів «виробленого»

ТПВ. Повинен працювати принцип: чим вище ціна послуги, тим більше це стимулює споживача знижувати обсяг «виробництва» ТПВ. Цей обсяг можна істотно знизити кількома способами:

1 Переглянути своє ставлення до споживання товарів в цілому, тим самим істотно знизивши обсяг ТПВ. Кожен споживач може знайти в інтернеті багато рекомендацій про те, як знизити обсяг вироблених ТПВ. Надаємо витяг з однієї з таких інструкцій:

• Ходіть у магазин зі своєю сумкою. Це може бути поліетиленовий пакет із попередньої покупки, а ще краще – тканинна сумка чи рюкзак.

• Перед покупкою думайте, чи вам дійсно потрібна ця річ, чи ви скористаєтесь нею лише раз. Раціональніше позичити цю річ чи придбати для кількох користувачів, особливо це стосується сезонних товарів (гірські лижі, газонокосарка тощо). Пригадайте всі ті речі, котрі зберігаються без використання більшу частину часу.

• Надавайте перевагу розфасованому товару, а не запакованому, котрий переважно надмірно запакований.

• При купівлі овочів, фруктів, можна обійтись одним поліетиленовим пакетом, адже на один пакет можна наклеїти й кілька цінниківнаклейок. Іноді пакет зовсім можна не використовувати, коли цінник можна наклеїти безпосередньо на продукт, наприклад, на банани.

• Нарізайте товари вдома – нарізання товарів у магазині вимагає додаткових упаковок. • Купуйте саме ту кількість продуктів, яка вам необхідна найближчим часом. Таким чином виникатиме менше такого сміття, котре вам доведеться пізніше викидати.

• Надавайте перевагу таким товарам, до котрих продаються змінні наповнювачі.

• В якості пакетів для сміття використовуєте старі поліетиленові пакети.

• Відсортовуйте упаковки й відносьте їх у контейнер для упаковок. Так ви допоможете повторному використанню упаковок і зменшите обсяг відходів, що складуються на смітниках.

• Обирайте товар з екологічним маркуванням.

• Для портативних електронних пристроїв (кишеньковий ліхтарик, фотоапарат тощо) замість одноразових батарейок використовуйте акумулятори – один акумулятор можна заряджати до 1000 разів!

• Замість бутильованої питної води користуйтесь фільтрами для крану чи фільтрамиглечиками.

• Перед тим, як щось викинути, поміркуйте над тим, як це можна перемонтувати, зробити з того предмета щось інше чи комусь віддати.

• Не купуйте новий мобільний телефон, телевізор чи іншу техніку лише тому, що з’явилася новіша модель і ваша вийшла з моди. • Придатний для використання одяг, взуття, побудову техніку тощо, котрі вам більше не знадобляться, спершу запропонуйте своїм друзям і знайомим або віднесіть у локальний центр для повторного використання (такі центри необхідно створити в Україні або приєднати до них загальновідомі організації).

• Придатне для використання взуття, іграшки книги тощо можна продати, обміняти або віддати на спеціальних базарах чи сайтах у мережі. Пам’ятайте, щ все сміття, котре потрапляє в контейнер для сміття, транспортується прямо на смітник і практично ніколи на повторну переробку, у той час відсортовані відходи (макулатура, упаковка, небезпечні відходи, стара електротехніках, одяг тощо), котрі відвозяться на підприємства зі збору й сортування вторинної сировини, – більшою мірою відправляються на повторне використання. Повернімося на пригаданих шляхів скорочення відходів.

2 Якісно розділяти відходи в пункті їх утворення, тобто в себе вдома, на максимальну кількість фракцій. Наприклад, на нашому сортувальному підприємстві ми розділяємо ТПВ на 14 видів вторинної сировини.

3 Зібравши відходи за фракціями, споживач може здати або навіть продати їх сортувальному підприємству або підприємству зі збирання вторинної сировини. При цьому дуже важливо розуміти, що споживачеві необхідно представити кілька способів «збуту» вторинної сировини. І рішення цього питання лежить в зоні відповідальності продавця послуги.

Які варіанти є для організації цього процесу?

1. Необхідно створити стаціонарні центри купівлі та прийому вторинної сировини (recycling centers).

2. Запустити пересувні пункти купівлі вторинної сировини.

3. Надати жителям знижений тариф за вивезення роздільно зібраних відходів з прибудинкових територій.

PastedGraphic-3

 

1983 комментарии

Оставить комментарий

Убедитесь, что вы вводите (*) необходимую информацию, где нужно
HTML-коды запрещены